… Можливо, не варто витрачати час на пошук «крайніх»? А застосувати наявні в арсеналі механізми  в сфері кредитування, та й в економіці загалом. І тоді курс валюти відразу стане іншим.

У перші дні лютого на валютному ринку знову неспокійно. Долар досяг максимального за цей рік показника валютного курсу – 25,70 гривень (за даними на 05.02.2016 р.). Причиною девальвації національної валюти за версією Національного банку стали чинники, пов’язані із значним зниженням цін на сировину та продукції металургії, девальвація валют країн-торговельних партнерів і… зимові свята (як же без них?), спад ділової активності у січні та надлишкова ліквідність. 

Мінфін водночас озвучив свою версію – йому вкрай потрібна валюта, бо з початку року він залучив до бюджету, шляхом випуску валютних облігацій внутрішньої державної позики, 917,3 млн дол США. 

Сюди ж також долучилися: непрогнозована «політична криза» у зв’язку з можливою відставкою міністра економічного розвитку і торгівлі Айвараса Абромавичюса, тому абсолютно очікувана незрозуміла поведінка банків на валютному ринку та Нацбанку в частині проведення аукціонів та «зрізання заявок» імпортерів.

Тобто «нерадісні» прогнози щодо майбутнього гривні, які лунали з вуст голови Національного банку Гонтарєвої, на жаль, збуваються. Але складається враження, що аналізуючи причини девальвації гривні, Національний банк  просто намагається знайти винного: чи-то світові ринки з їх несприятливою ціновою кон’юнктурою; чи-то інвестори, які ніяк не хочуть заходити в Україну; чи-то уряд з мінфіном винен, оскільки, мовляв, наприкінці року чомусь повиплачував бюджетникам зарплати, а пенсіонерам пенсії (хоча можна сказати, що ці виплати є найпрогнозованішими – 31 грудня бюджетний рік закінчується), чи-то населення з його спекулятивними настоями та недовірою…

Однак якщо абстрагуватися від чинників, на які Національний банк справді немає впливу (як, приміром, світові ціни на продукцію металургії), то стосовно інших чинників виникають питання. І пов’язані вони з якістю проведення як монетарної, так і всієї економічної політики в державі.

Відповідно до закону основною функцією Нацбанку є забезпечення стабільності грошової одиниці й він має сприяти стабільності банківської системи та додержанню стійких темпів економічного зростання. Тобто, якщо не відбуватиметься такого зростання, то говорити про відновлення довіри до національної валюти та мінімізації коливань курсу годі й говорити. А поштовхом цьому могло б бути стимулювання кредитування.

Проте останнім часом з вуст чільників уряду та НБУ звучать досить неоднозначні заяви. Так, прем’єр-міністр на одній з нещодавніх зустрічей з банкірами закликав їх забезпечити у цьому році широку програму кредитування для як бізнесу, так і для населення, принагідно згадавши про програма довгого рефінансування, яка діяла понад 10 років тому. Водночас Валерія Гонтарєва заявила, що поступовий процес відновлення кредитування можливий лише у другій половині 2016 року, навіть не намагаючись використовувати доступний Нацбанку механізм регулювання відсоткових ставок (не кажучи вже відновлення програми довгострокового рефінансування) стимулювання кредитної активності.

Можливо, не варто шукати крайніх? А застосувати наявні в арсеналі механізми  в сфері кредитування, та й в економіці загалом. І тоді курс валюти відразу стане іншим.