Протягом останніх декількох років в Україні активно йшов процес запровадження аграрних розписок. Був прийнятий спеціальний закон який регламентував порядок їх випуску та обігу, але нажаль попереднім урядом якимось чином вдалося протягом цілого року не створити необхідні інститути для повноцінного запуску цього інструменту який може стати новим більш зручним кредитним джерелом для середнього та малого с/г бізнесу. В умовах затягнувшоїся фінансово-економічної кризи та відвертого голодання під час посівної кампанії поява нового інструменту залучення коштів було б дуже доречною.

Процес перейняття досвіду функціонування аграрних розписок був запозичений з Бразилії, де цей інструмент успішно використовується учасниками аграрного ринку. 

Необхідно відзначити, що якщо б не було активної ролі міністерства аграрної політики України, то ми мабуть сьогодні й не обговорювали питання запровадження аграрних розписок. Саме спеціалісти міністерства вподобали цей інструмент у бразильських колег та вирішили приміряти його на українські реалії. 

Закон «Про аграрні розписки» був прийнятий ще у листопаді 2012 року,а у березні 2013 набрав чинності. Згідно цього закону аграрії мають можливість отримувати матеріально-технічні ресурси та фінансові засоби у борг під заставу майбутнього урожаю і це найважливіша його відмінність від інших кредитних інструментів. Проте незважаючи навіть на прийняття Закону та підзаконних актів, їх повноцінний обіг та випуск в Україні досі не налаштовано. Цьому є декілька важливих причин: по перше, останні регуляторні зміни відбули досить недавно, через відомі події щодо вибору вектору розвитку нашої держави, а з іншого боку – це пов’язано з тим, що багато учасників ринку або не знають взагалі про існування такої можливості або не розуміють самого процесу їх функціонування та які ризики він несе в собі.

З огляду на це, а також розуміючи необхідність популяризації цього інструменту, український уряд та міжнародні компанії (IFC, Syngenta, BASF) запустили пілотний проект використання аграрних розписок в Полтавській області.  Зазначимо, що ці  компанії (Syngenta та BASF) мають досвід роботи з аграрними розписками в Бразилії, тому можна припустити, що допомога цих компаній в запровадження аграрних розписок по цілій Україні є дуже важливою та доречною.

Організатори пілотного проекту запевняють, що цей інструмент дозволить отримати аграріям більш дешеві фінансові чи матеріально-технічні засоби. Додатковою перевагою аграрних розписок є те, що фермер знімає з себе ризик зниження ціни (що на сьогодні є дуже актуальним, враховуючи цінові тенденції на зерновому ринку), оскільки його зобов’язання перед кредитором фіксується в кількості товару, а не фінансовому вираженні.

Якщо питання поставки зерна врегульовано та кредитор отримує свій обсяг зерна, то як розрахувати вигоду для аграріїв? 

А от вже питання формування цін на майбутній врожай має бути приділено пильну увагу, адже ми з року в рік спостерігаємо ситуацію, коли ціни на початку маркетингового року починають рухатися у зовсім несприятливому напрямку для аграріїв.

Існує декілька варіантів: наприклад можна встановити фіксовану ціну закупівлі, за якою і здійснюється погашення розписки. В цій ситуації майже одразу виникають ризики втрати доходів однією зі сторін та додаткового заробітку іншої. Наприклад розписку видано під врожай пшениці за ціною  2000 грн/т, однак на момент її погашення, ринкова ціна (зазвичай, на момент збирання врожаю ціни знижуються) встановиться на рівні 1600 грн/т. Чи довго займатимуться компанії в такого роду меценатство я не знаю.

З іншого боку, було б доцільно залучити традиційний ринковий інститут для визначення паритетної ціни – біржові котирування.

Наприклад, береться середньо ринкова ціна, яка сформувалася на біржі,протягом останнього року до дати видачі розписки. Ця ціна є базовою для подальших розрахунків з аграрієм. Доведено ефективність двох траншів при розрахунках за майбутній врожай. Тож, в такому разі було б доречно використати досвід роботи Аграрного фонду, який надає аграріям фінансування посівної кампанії у розмірі 50% від мінімальної інтервенційної ціни (середня біржова ціна за рік у нашому випадку), а решта – різниця між ринковою ціною на день погашення контакту (розписки) та 50% авансовим платежем.

В такому разі ми уходимо від ризиків втрати чи недоотримання коштів кредиторами чи аграріями. З розвитком такої системи кредитування потреба у прозорій біржовій торгівлі значно зросте, адже кожен захоче щодня знати на якому рівні сформувалися біржові ціни на його врожай та скільки він зможе заробити. Однак, якщо ми говоримо тільки про спотовий ринок, то тут виникає багато питань про поставку, розрахунки та якість товару. 

З іншого боку, якщо спотова торгівлі розвиватиметься до підвищення своєї прозорості та формуватиметься суто під дією ринкових факторів, то тут вже назріває потреба запроваджувати сучасні торгові інструменти – ф’ючерси та опціони, які й стануть орієнтиром цін на майбутній врожай, а також дозволять хеджувати свої цінові ризики іншим учасникам ринку, а це дасть додаткову перевагу нашим аграріям та дозволить національному виробникові стати більш конкурентоздатним на міжнародній арені.