13 серпня у Верховній Раді зареєстровано законопроект № 4493а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання оренди землі». Він має спростити ведення сільськогосподарської діяльності та стимулювати раціональне користування сільгоспземлями. Про особливості цього закону і про те, чим саме він допоможе українським аграріям, розмірковує голова Української аграрної асоціації Володимир Романович Макар. 

Почну з цитати грузинського реформатора Кахі Бендукідзе, радника Президента України, який 26 липня заявив: «У вас жахливо роздутий держапарат. Я навіть не чув, щоб якісь такі речі регулювалися десь ще. Наприклад, в Україні регулюють сівозміну. Ось посіяли буряк, після неї ще треба сіяти кукурудзу і квасолю, але це у вас визначає не людина, яка на землі працює, а спеціальний державний орган».

Мушу констатувати, що пан Бендукідзе прав. Ми як і раніше живемо в королівстві кривих дзеркал, де благими намірами прикриті корупція, залишки радянських норм і відверта дурість. Незважаючи на всі скандали, на повну дискредитацію себе, наші чиновники як і раніше вважають себе, образно кажучи, кастою жерців, що володіють таємним знанням, а сільгоспвиробників — нерозумними дітьми. І лише чиновник може вказати їм дорогу. У нашому випадку — узгодити документ з довгим назвою «проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни». В результаті — черги, корупційні ризики, втрата часу.

В деяких країнах встановлюються вимоги влади до сівозміни. Якщо фермер виконує вимоги — отримує дотації. Іноді діє заборона вирощувати одну й ту ж культуру два роки поспіль. Але таких жорстких норм сівозміни, як у нас, немає в жодній цивілізованій країні світу: за порушення правил — штрафи, заборони, санкції. Це непорозуміння пора ліквідувати, що ми і пропонуємо зробити. Від того, що аграрій не буде узгоджувати проект сівозміни, ніякої катастрофи не станеться. Агроном від сівозміни не відмовиться, як не відмовиться хірург від скальпеля, таксист від автомобіля — це робочий інструмент, і чим якісніше він у тебе, тим кращих результатів ти досягнеш.

Є й друга проблема, якої хочу торкнутися. Незважаючи на поступове збільшення середнього терміну оренди земель, кожен другий земельний пай в нашій країні все ще здається на короткостроковий період. Це погано і для землі, і для бізнесу. Короткострокова оренда не стимулює орендарів стежити за родючістю ґрунту, веде до виснаження земель, втягує в сферу агровиробництва випадкових людей. Вона не дозволяє будувати довгострокові плани, і це при тому, що в умовах дії мораторію на продаж землі саме оренда відіграє головну роль в сільському господарстві. Тому ми пропонуємо закріпити в Земельному кодексі мінімальний термін оренди земель сільгосппризначення — сім років.

Цей варіант корелює з деякими популярними сівозмінами і є психологічно зручним — він ненабагато перевищує звичний для багатьох землевласників період в 4-5 років. Аграрії вірять, що мінімальний термін оренди земель виступатиме у якості саморегулятора. Фактично, мова йде про те, щоб стимулювати раціональне використання земель економічними методами.

Важливо, що законопроект не скасовує діючі норми Цивільного кодексу (статті 651-653 та ін.), які захищають власників земельних паїв, однозначно регулюючи питання розірвання та перегляду умов договору. Тобто якщо орендар порушує умови договору, наприклад, не вносить орендну плату, у власника землі залишаються всі можливості для його розірвання.

Ми вивчили і європейську практику. Виявилося, що в багатьох країнах Європи (Австрії, Бельгії, Франції, Португалії та ін.) мінімальний термін оренди землі встановлено на законодавчому рівні. Приміром, в Італії він становить 15 років, у Бельгії і Франції — 9.

Нашими цілком передбачуваними опонентами виступлять чиновники. Буде багато неправди, перекручувань інформації та страшилок. Їх мета одна: не дати провести реформу. Тим не менш, на нашому боці правда і дефіцит бюджету. Згідно з постановою Кабміну № 85 від 05 квітня 2014р., гранична чисельність співробітників Держземагентства становить більше 11 000 чоловік. На нашу думку, пропонована реформа дозволить зменшити кількість чиновників і скоротити витрати держбюджету на даний орган, що становлять більш 500 млн. грн. на рік. Про корупційні доходи промовчу: нехай ними займається прокуратура.