У 4 з 10 випадків публічні виступи викликають в ораторів-початківців страх та непевність. Але й слухати невмілого оратора – мале задоволення та втрата часу. Коли в людини тремтять коліна, нечітка й недоладна мова, блукаючий погляд та сльози на очах – вона просто не здатна донести до публіки все, що заплановано.

Щоб оволодіти азами публічних виступів, завітаймо, наприклад, на курс тренінгів «Ораторська майстерність». Тренінги проводить Андрій Мореходов, керівник Центру Розвитку «Орієнтуйся на Успіх».

Що публіка бачить тієї миті, коли промовець з’являєтесь на сцені? Людину, яка не знає куди подіти руки та ховається за фліп-чартом? Чи впевнену особистість, котра випромінює приязнь, професійність та відвертість?

Виникає перший емоційний контакт між оратором й слухачами – «імпринт» – зі знаком «+» чи «-«? Від знаку «імпринту» залежить: чи почують та сприймуть трансльовану в зал інформацію.Щоб даний етап будь-якої презентації – поява виступаючого – пройшов вдало, потрібно розпочати з класичної пози оратора:

ноги

• на ширині плечей (якщо оратор у спідниці – то вужче)
• носки ніг розведені на 30-40 градусів
• коліна прямі, але розслаблені
• одна нога на півступні попереду другої, вага тіла на 60% на виставленій нозі

постава  

• спина пряма, вектор сили спрямований від грудей вгору і вперед
• плечі розправлені
• підборіддя підняте

руки

• одна долоня лежить на іншій на рівні живота

Варіанти базової позиції рук: кисті рук спокійно висять вздовж тіла, пальці «хатинкою» чи переплетені на рівні живота.

Звичайно, не треба виміряти положення тіла до сантиметра і до градуса: Базова поза оратора має бути комфортною!

Для чого потрібна базова поза? В чому її смисл? – запитую Андрія.

- Вона потрібна для того, щоб не думати як стати – куди руки?, куди ноги? Щоб додати собі впевненості і щоб аудиторія підготувалась слухати. Потім базову позу можна змінювати залежно від власних вподобань, аудиторії і теми виступу. Але для початківців, що хвилюються, базова поза – дуже важлива!

Ораторам-початківцям завдяки тренінгам Андрія щораз краще вдається перший етап виступу. Справджується історія, яку тренер розповів присутнім на початку зустрічі: «Щоб стати гарним паталогоанатомом, потрібно провести сотню розтинів, а щоб стати вправним оратором, потрібно виступів не менше».